цей день був дуже складним для мене. складним, динамічним, нервовим. багато матеріалу, мало часу, рамки, в які маю вписатися, "комплекс "відмінника" , йди геть!"
мозок не витрумаю напруги, паніка "я нічого не розумію, не встигаю, ці питання і завдання, які я тільки вчора створювала до проекту, зовсім не підходять!аааааа! що робити?", я навіть загубила розуміння, що ж я маю створити наприкінці цих курсів, а ще цей тайм менеджмент, він корисний, я розумію, але він мене вбиває! і я злюсь на себе, бо не вмію працювати в подібних умовах - вранці, швидко, без музики, не конспектуючи майже все, я ж так звикла, так мені приємно і надійно, а теперь маю вилазити зі своєї шкарлупки приємних мені умов роботи і переінакшуватися... з цим було важко боротися вчора. хоч і смішно дивитися на свою внутрішню паніку зі сторони. а потім я собі сказала "Стоп, все гаразд, ти пробуєш багато нового, ти кидаєш собі виклик, ти інакше працюєш - це все тобі знадобиться, це - чудовий досвід і не треба боятися робити помилки, не встигати, ти тренуєшся. те, що я зрозумію і первинно зможу засвоїти на цих курсах, воно залишиться в мені, в конспектах, нотатках програми, документах, надалі я зможу спокійно, з комфортними для мене умовами напрацювати практичну базу до цього. вчора так і хотілося створити презентацію power point, як приклад учнівської роботи, бо в цій програмі я добре працюю, я вже мала ідеї, що і як там зробити, але пересилила себе і, розуміючи, що не встигну зробити все гарно, таки вирішила працювати в publisher, бо коли ж я ще матиму мотивацію примусити себе навчитися цій програмі, відкрити її для себе, а потім показати діткам, що можна не лише знімати відеородики і в power point "кльопати презентації", як кажуть мої учні, а розширяти їх горизонти візуалізації їх проектних робіт. звичайно хочеться все встигнути. в мене не виходить. після злості на себе і відчаю я просто заспокоїлася і тепер зосереджена на тому, щоб тренватися, пізнавати нове, занотовувати у мізки це, щоб далі спокійно допрацювати, доробити і т.д. я ж це роблю для себе, для своїх учнів,я знаю, на що я здатна, а демонтструвати колегам і тренерам, що я "відмінниця" не те, що я справді маю робити на тренінгу. а щоб совість мене не мучила, то я не сиділа, склавши руки і вчора мала розмову з психологом по темі моєї роботи. в тренінгу я поки ще не бачу її чітко, багато треба ще доробити, але я вже маю ідеї, напрацювання і розуміння, як втілити в життя проект з дітками або в школі або в центрі, а без тренінгу такого б поштовху в мене не було.тепер мені є чим зайнятися влітку)))
а в цих модулях для мене було найважливіше - оцінювання і його критерії, як їх розробляти, потім аналізувати, адаптувати. знаю, що не встигла все так, як хотіла, але основу зрозуміла. для мене завше дуже складно оцінювати роботи учнів, особливо творчі. цікаво було дізнатися про різницю між формою оцінювання і контрольними списками.
приклад учнівської роботи було не так складно створювати, як оцінювати.... скільки ж часу вони, бідненькі, витрачають, щоб презентація, блог, публікація мали нормальний вигляд! корисно було відчути себе на іншій стороні)))
а ще я помітила, що окрім моєї нелаконічності я часто хочу писати слово "дуже", а це означає, що я глибоко переживаю ці мементи навчання і життя, спілкування, в мені вирують сильні емоції, а це корисно і правильно. подруга вчора біла вражена "в тебе очі горять, рот не закривається і стільки ідей і ніякої структури!" над структурою ще працювати і працювати, я довго "в\їжджаю" в матеріал, але якщо палає, то значить буде щось цікавого на основі цих знань не тільки на папері і в ноутбуці, а й в житті.
а які труднощі виникають у вас, любі колеги? і як ви боретеся з емоціями, що виникають, коли не встигаєте, коли щось не так, як ми звикли, коли втома і білі плями в мозку?